Future Reading

Project "Future Reading"
A deck of non-functional tarot cards
(HOME residence, Graz, Austria, 2023)

Everything is uncertain these days. As if surrounded by a thick fog that fell upon us with the beginning of a full-scale invasion, you can only plan your path one step ahead аnd must always be ready to back down.

There is no solid ground. Neither the future nor even the present is clear.

This state of limbo, which has been going on for several years now, is absolutely unbearable.

During my stay at the residence, all the conversations in our close-knit Ukrainian community repeatedly came down to the same thing - we don't know what will happen next, we don't know what to do.
The refrain that accompanies us, the shadow that sits behind every thought. Whether we celebrate the new year, or open an exhibition, or drink tea in the kitchen.
Fortune-telling on stars, on receipts from Silpo market, on tarot cards, on coffee grounds. Questions remain unanswered, cards are blank, the spread of tarot cards remains unread.

The tension dulls us on the edges. Eats us out alive. Sharpens us like a knife

_____________
What was more or less common in this project became painfully personal. After I came back from residence, my grandmother got sick and died. Now this project, its details are perceived as some kind of stupid prophecy.
______________________________________________

Проект "Розклад на майбутнє"
Колода нефункціональних карт таро
(резиденція HOME, Грац, Австрія, 2023)


У ці часи все непевне. Ніби оточений густим туманом, що впав на нас з початком повномасштабного вторгнення, ти можеш планувати свій шлях тільки на крок вперед, і те з готовністю одразу відступити.

Твердої опори немає ні в чому, неясне ані майбуття, ані навіть сьогодення. Цей стан підвішеності, що триває ось вже кілька років, абсолютно нестерпний.

Під час мого перебування на резиденції всі розмови в нашому тісному українському ком'юніті раз за разом зводилися до одного й того самого — невідомо, що буде далі, невідомо, що нам робити.
Рефрен, що супроводжує нас, тінь, що сидить за будь-якою думкою. Чи то ми святкуємо новий рік, чи відкриваємо виставку, чи п’ємо чай на кухні.

Гадання на зірках, на чеках з сільпо, на картах таро, на кавовій гущі.
Питання залишаються без відповідей, карти пустими, розклад без прочитання.
Напруга сточує нас з країв. Виїдає. Заточує, як ножа.

_____
Те, що було по великій мірі загальним, стало болісно особистим. Після того як я приїхала з резиденції, захворіла і померла моя бабушка. Зараз цей проект, деталі його сприймаються як якесь дурне пророцтво.